ВІДНОВЛЕННЯ МЕРЕЖІ ЛОКАЛЬНИХ АЕРОПОРТІВ УКРАЇНИ: ПІДХОДИ, ІННОВАЦІЙНІ МОДЕЛІ ТА СТРАТЕГІЇ ДІЙ

Анотація

В роботі проаналізовано стан авіації України у до- та після пандемічний період. Визначено особливості  розвитку наявних об’єктів авіаційної інфраструктури України, у тому числі мережі локальних аеропортів. Встановлено фактори впливу на розвиток інфраструктури держави в сфері розбудови мережі локальних аеропортів. Сформовано підхід до розуміння мереж локальних аеропортів як функції, що складається з таких елементів як аеропорт; авіакомпанія; організації повітряного руху та факторів впливу: попит на авіаційні перевезення; географічні ресурси; техніко-технологічні обмеження; економіко-організаційні вимоги; правові вимоги; безпека; екологія; інклюзивність території. Проведено критично-порівняльний аналіз стратегії розвитку мережі локальних аеропортів України на базі інноваційних моделей: лоукост перевезень та організації хаб-центрів. Ідентифіковано, що соціально-економічні умови України не є сприятливими для активного розвитку авіаційних перевезень та формування значного обсягу платоспроможного попиту серед населення України. Доведено доцільність зміщення вектора фінансування авіаційної інфраструктури в сферу розвитку локальних аеропортів на базі закордонного досвіду щодо формування попиту населення та мотивуючих умов для розвитку авіаперевезень на базі державної фінансової підтримки, фінансування органами місцевого самоврядування чи залучення інвестицій від приватного інвестора. Запропоновано доцільність фінансування з державного бюджету пріоритетних локальних аеропортів шляхом їх класифікації відповідно до обраної стратегії розвитку авіаційної інфраструктури в Україні, яка повинна відображатись математичною моделлю прийняття рішення про вибір стратегії розвитку мережі локальних аеропортів в умовах невизначеності у вигляді множин допустимих альтернатив та  можливих станів середовища, цільової функції.