Детермінанти розвитку малих і середніх підприємств: приклад України

Анотація

У статті аналізуються зміни, що відбулися у розвитку малого та середнього підприємництва в Україні в роки війни.

Дослідження показало, що МСП є життєво важливими для соціального та економічного розвитку, надаючи можливості працевлаштування, особливо для низькокваліфікованих працівників та маргіналізованих груп, водночас стимулюючи регіональну економіку та вирішуючи проблему бідності. Вони стимулюють макроекономічне зростання через підприємництво, приватні інвестиції та інновації, одночасно сприяючи диверсифікації економіки та зменшуючи залежність від великих підприємств. Підтримуючи ланцюги поставок, підвищуючи торговельну конкурентоспроможність і сприяючи інклюзивному зростанню, МСП роблять значний внесок як у розвиток місцевої громади, так і в ширшу економічну стійкість.

Зменшення кількості підприємств відбулося лише в Донецькій та Луганській областях, які залишаються на передовій бойових дій, тоді як значне зростання зафіксовано у Волинській, Закарпатській, Львівській, Чернівецькій та Київській, що відображає регіональні зрушення ділової активності. Війна загострила диспропорції: східні та південні регіони зазнали втрат у 1,5 рази більше, ніж на заході. Незважаючи на ці виклики, підприємницька сфера в Україні залишається динамічною: кількість фізичних осіб-підприємців зросла на 10% за рік, хоча в постраждалих від конфлікту регіонах, таких як Донецька, Луганська та Херсонська, спостерігався спад.

Песимістичні очікування бізнесу в Україні зумовлені триваючою війною, економічною нестабільністю та непередбачуваними діями уряду, які створюють невизначеність та перешкоджають розвитку. Підприємства стикаються з такими проблемами, як брак платоспроможних клієнтів, недостатній капітал і брак кваліфікованих працівників, але майже 91% малих і середніх підприємств продемонстрували стійкість, продовжуючи свою діяльність з початку війни. Для підтримки їх зростання та стабільності вкрай важливо розширити доступ до фінансування, запровадити нові інструменти ринку капіталу та визначити пріоритетність стратегій для покращення людського капіталу та створення робочих місць, особливо для населення, яке постраждало від війни.