РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ЙОГО РОЛЬ У ФОРМУВАННІ ЗАЙНЯТОСТІ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Анотація

Зайнятість на сільських територіях формують виробництва та діяльність різних галузей. Основною інституцією формування зайнятості є сільське господарство, де зайнято більше половини населення сільських територій. Підвищення продуктивності праці в сільськогосподарських підприємствах Одеської області не чинить понижувального впливу на рівень зайнятості в агарному виробництві регіону. Ключовим фактором скорочення чисельності зайнятих в громадському секторі сільськогосподарського виробництва Одещини є зменшення кількості суб’єктів господарювання.

Метою статті є дослідження особливостей розвитку сільського господарства Одеської області. Для досягнення визначеної мети та відповідно до логіки наукового дослідження були поставлені завдання: визначення частки основних районів Одеської області у структурі виробництва продукції сільського господарства регіону, аналіз рівня зайнятості населення в основних галузях сільського господарства.

В структурі сільськогосподарських підприємств Одеського регіону фермерські господарства є панівною організаційно-правовою формою господарювання – у звітному періоді на їх частку припадало 73,6%. Проте абсолютні та відносні показники кількості фермерських господарств скорочуються – за останні 7 років їх абсолютна кількість скоротилася майже на 1 тис. одиниць – з 4038 в 2014 р. до 3081 в 2020 р. Поряд із сільськогосподарськими підприємствами не менш важливим роботодавцем, що входить до категорії аграрного підприємництва та доповнює відповідний інститут зайнятості, є сільські домогосподарства (господарства населення).

Функціонування та розвиток інститутів зайнятості сільських територій Одеської області є складним і багатогранним процесом. Він залежить від багатьох умов і факторів: територіальне розміщення об’єднаної громади; галузева структура суспільного виробництва та місцеві господарські традиції; кількість суб’єктів господарської діяльності, насамперед тих, які використовують найману працю; статевовікова структура населення; відстань до найближчих міських поселень та кількість вакантних робочих місць в них; рівень самоорганізованості жителів об’єднаної громади, їх готовність брати активну участь у забезпеченні соціально-економічного розвитку їх сільської території; якісні характеристики органів місцевого самоврядування, ефективність виконання їх управлінських функцій, ініціативність голів територіальних громад.